Людмилі багато через що довелось пройти перебуваючи в окупованих Пологах. У місті не стало води, світла, зв'язку. Героїня зі сльозами згадує, як це важко, коли не можеш зателефонувати рідним дітям, не знаєш, чи живі вони. У той час, як Людмила відкладала евакуацію, ситуація ставала дедалі гіршою, люди почали вмирати від осколкових поранень. Згодом жінка змогла виїхати не втрачаючи надії, що вона обов'язково повернеться, коли настане час.
