Мені зателефонувала подруга біля п’ятої ранку і сказала, що почалася війна. Ми з дітками п’яти, п’ятнадцяти і дванадцяти років сиділи в погребі.  

Бігали, збиралися, виїхали з міста у сусіднє село: там хоч є корова в людей, можна було купити молоко дитині. Адже у місті супермаркети були пусті, аптеки пусті. Але молоко не прийшлося давати, бо волонтери привозили кашу. А перший час варили печиво з водою та давали.

Шокувало, що таке в 21 столітті може бути. Хіба таке можливо в цивілізованому світі? Гуркіт, літаки, всі кудись біжать, ніхто нічого не розуміє!

Мені так здається, що хлопці на нулі не впораються без волонтерів, без підтримки інших країн. Хочу тільки миру, і більше нічого.