Мені 53 роки. У мене є дружина і двоє синів. Ми жили в селі Таврійське Оріхівського району Запорізької області. Перед війною я приїхав у Запоріжжя на операцію. Коли почалася війна, до мене приїхала дружина з дітьми. Ми отримали гуманітарну допомогу. 

Найбільше лякають ракетні обстріли. Під час сигналу повітряної тривоги спускаємося у підвал. 

Таврійське окуповане. Сусідні села постійно обстрілюють, снаряди долітають і до нашого. Всі наші знайомі виїхали. 

Хочеться, щоб закінчилася війна і ми могли поїхати додому. Мріємо, щоб будинок уцілів. Дуже чекаємо на перемогу.