У мене рідна сестра, їй 76 років, вона живе в Новотошківському. Тож коли в них сильно стріляли, вони жили в підвалі. Їхню квартиру рознесло, вилетіли шибки. Це добре, що встигли вийти звідти. Точніше, вона пішла до підвалу, а чоловік залишався там, у квартирі. І там все вибухнуло! Навіть зараз, коли телефонуємо, дуже неспокійно за них.

У нас було так само.

Сидиш у квартирі – а будинок ходуном ходить від вибухів. Син навіть ліжко в льоху поставив.

Його доньки боялися всього, вони зразу туди бігли за будь-яких гучних звуків.

У нас є вулиця Комінтерна за лікарнею, і там чоловіка вбило, і руйнування були.

Наше селище з чотирьох сторін видно. І стріляли звідусіль.

Вийдеш на город – і бачиш, як летять такі білі вогні бух-бух-бух-бух…

Стріляли дуже сильно. Місто Щастя сильно бомбило, а це не дуже далеко від нас. Потім Огородне, де я працювала на станції. З усіх боків лупили, але в нас якось більш-менш обійшлося.