Чому мене навчила війна?
Сидячи в темному підвалі лише у вісім років, чуючи вибухи, всього лише за одну мить можна зробити багато висновків.
За всі роки життя ми звикли, що влітку купаєшся, відпочиваєш, зустрічаєшся з друзями, а тут раптом сидиш у підвалі з переляканою родиною і не знаєш, що ж буде далі.
У такі моменти починаєш все сильніше цінити і любити свою родину, шкодувати за незроблені справи, бо всього лише один вибух – і можеш залишитися сам чи зовсім…
Тоді, у вісім років, я не зовсім розуміла, що коїться. Мама нас заспокоювала, що зараз все мине. Молодша сестра на сьогоднішній день не пам’ятає події літа 2014 року. Тоді, після обстрілу селища Семенівка, а ми жили поряд за два кілометри, мати та бабуся прийняли рішення їхати на море. Там ми були 14 днів і, здається, я забула всі страшні події.
Я не хочу, щоб все це повторилося!