Олена Сергіївна згадує, як в їхнє мирне життя несподівано увірвалася війна. Люди залишилися без нормальних побутових умов і зв'язку, не було харчів у магазинах, пенсію не платили. Але найстрашніше – чути вибухи та бачити, як руйнуються будинки і гинуть мирні жителі. Постраждав будинок її мами, багато довелося пережити. Жінка мріє про стабільність і про те, щоб закінчилася ця війна.

Сидиш, як на пороховій бочці