Від страшних бомбардувань наш дім у 27 кварталі Маріуполя згорів повністю. Ми виїжджали, як тільки видалась можливість: під обстрілами, у тому, що на нас було. Захопили лише екстрену сумку з документами, кота і собаку – все, що було поряд. Дорога була просто пекельна!

Зараз ми перебуваємо у Кривому Розі, тут теж не зовсім спокійно. Тринадцятирічний син повільно відходить від шоку негативних вражень. Він довгий час перебував під обстрілами, бачив поранену осколками людину, якій нічим було допомогти… Таке важко усвідомити навіть дорослому. Хлопець відволікається на ігри та переписки із друзями в чатах. У нього нічого не залишилось навіть на згадку про дім.