Жити в будинку небезпечно для здоров'я. На стінах і стелі грибок – я переживаю, що можуть захворіти діти. Господарі цього будинку не витримали таких умов і виїхали, але в нас, як у сім'ї переселенців, вибору немає.

Нам довелося покинути своє житло в прифронтовому селищі Троїцьке. А ми його купили незадовго до війни, великий будинок для сім'ї з п'яти осіб. Але снаряди падали прямо перед будинком то з одного, то з іншого боку. Осколками побито дах, у будинку ні вікон, ні дверей.

Повертатися нам нікуди.

П'ятирічний син Ярослав тоді був зовсім маленьким, але пам'ятає все в деталях: як усі спали, а навколо все почало бахкати, як усі боялися…

Крім рідних дітей, у мене ще під опікою племінник (сестру позбавили батьківських прав), а його старшого брата забрав батько. На Іллю чекав дитячий будинок, але ми вирішили забрати його до себе. У хлопчика анемія, йому потрібне дороге обстеження. Я знайшла роботу в місцевій пекарні, але зарплати на все не вистачає.