Жителі кажуть, що Північна Салтівка теперь зруйнована, як Маруполь.

Я в Харкові жила. Я самотня, чоловік мій помер. Дочка та онучка виїхали в Німеччину. В серпні я виїхала в Охтирку до свого племінника. Брат мій також недалеко живе.

24 лютого було дуже страшно. Будинок тремтів, все тремтіло. Наша Північна Салтівка тепер виглядає як Буча та Маріуполь – все зруйноване. Будинок наш збираються ремонтувати. Зиму будемо тут, а далі буде видно. Навідуємось туди інколи з перевізниками або з кимось із знайомих. Провідаю і повертаються відразу назад.

На початку війни у Харкові всього не вистачало. Їжу волонтери привозили. Води, світла і газу не було.

Ми були в бомбосховищі, а восьмого березня онука з двомісячною дитинкою виїхали. Донька поїхала до них 24 серпня.

Найбільше шокували бомбардування. У нас на Салтівці була військова частина, а тепер там будинок, і вони весь час по цим місцям били. Вночі в будинок сусідній поцілили і в наш, в якому ми сиділи. Ми спочатку в підвали спускались, а потім перестали - боялись, що трубу з водою прорве і затопить нас.

Чекаємо тепер, коли буде перемога. Дякуємо, що нас захищає ЗСУ. Фонду Ріната Ахметова також дякуємо за допомогу.

Окупанти вже Бахмут знищують, Соледар. Моя родина роз’їхалась: одні - в Німеччині, інші - в Миргороді. Дай Бог, щоб війна до літа закінчилась і щоб діти повернулись, онучка.