«Вибухи лунали без зупинки, машини біля нашого будинку горіли після прильотів. У нашому підвалі було 50 осіб, були навіть немовлята. Ми всі ділилися один з одним, чим могли. Збирали та топили сніг. В нас було багато меду – весь роздали людям», - розповідає Людмила Ксеніта. Коли вона із сім'єю спробувала виїхати, дорогу перегородив танк і спрямував дуло на машину. То була хвилина прощання. Проте танк розвернувся і поїхав, а Ксеніти змогли евакуюватися до Запоріжжя.

Людмила згадує, що всі приїхали брудні, голодні та виснажені. А коли вийшли з машини, просто впали навколішки від радості, що вижили та змогли виїхати.