Ми з дітками солодко спали в себе дома на рідній Херсонщині, нам зателефонував батько і сказав, що почалася війна, що росіяни вже обстрілюють Каховку. Він мені сказав, бери дітей і тікайте, але від почутого замліло все тіло. Я не знала, що робити мої діти, а спали батьки в іншому. 13 березня, коли вже росіяни були геть поруч в сусідньому селі і через нас летіли снаряди на інше село, без гроша в кишені, зібрала дітей молодшу сестру і ми поїхали з рідного дому на Дніпропетровщину, це було страшно.

Мої батьки та мій чоловік перебували в окупації, я не могла дізнатися, як вони, що з ними. Переломним моментом стало, коли я нарешті додзвонилася своїй мамі, вона ридала, щось говорила, але я не могла зрозуміти що вона говорить.

Мама була щаслива, що почула нас, але потім, вона сказала донечка татка забрали росіяни в полон. По сьогодні нічого не знаємо про нього. В мене за війну було дуже багато шокуючих моментів, коли росіяни гвалтувати дітей, жінок та безжально катували та вбивали.

Бувало таке, що продукти були в обмеженій кількості, не було ліків я не могла купити чогось смачненького своїм дітям. Знайшла групу про волонтерів, які допомагали сім'ям з дітьми і я вирішила попросити про допомогу.  Вона мені була потрібна, волонтери мені відразу відповіли запитали адресу скільки нас осіб і привезли величезну для нас допомогу. Ми зараз проживаємо разом вже на деокупованій рідній Херсонщині всією родиною, але без тата. Зараз я не працюю я в декреті, а до війни тримали домогосподарство на якому заробляли гроші. Мій будинок вщент згорів.