Давиденко Дмитро, 16 років, Великоновосілківський ЗЗСО I – III ст. № 2

Дитячі спогади залишаються з нами назавжди. Одним із них для мене є спогад про війну. Дуже чітко пам’ятаю, що для мене це був звичайний вихідний день. Я, як завжди, йшов на тренування з карате, коли повз мене на моїй вулиці в бік міста Донецька почали рухатися танки. Мене, 10-річного школяра вразило, що танки займали дві смуги дороги. Як наче вони своїми розмірами витісняли все навкруги. Це був початок війни, коли військова техніка рухалася не об’їзними шляхами, а через населені пункти, найкоротшими. Тоді я відчув, що життя змінюється.

Повернувшись додому, заглядав у розгублені обличчя батьків, запитував: «Що далі?»

Техніка почала проходити повз наш будинок щодня.

Моє невелике селище наче перетворилося на мурашник. Тікаючи від війни, люди шукали прихисток у найближчих містах та селах, де ще не стріляють. Було боляче дивитися на людей, які втратили своїх рідних, покинули рідну домівку. Військових щораз більшало. Так пройшов тривожний Новий рік, коли гірлянди на вікна не повісиш, адже режим світломаскування. Раніше ми всі вікна прикрашали гірляндами, це було так по-новорічному.

Страшно усвідомлювати, що ми адаптуємося до війни, щоб вижити. Мусимо адаптуватися.

Але наразі існує лише видимість мирного життя, не треба забувати, що постійно гинуть люди. Війна триває.

Я проти агресії в будь-яких її проявах, адже вона є зло, дуже гальмує розвиток і ніколи не працює на позитив. Війна занадто жорстока. Неодноразово ставлю собі питання: невже людство нічого не навчилося з минулого? Головною проблемою, на мій погляд, є те, що люди прагнуть домогтися миру за допомогою війни. Для них простіше вирішити проблему збройним шляхом, аніж провести вмілу дипломатичну політику.

Домогтися миру важко, а зберегти його ще важче.

Але, як кажуть, поганий мир краще, ніж добра війна. І з цим висловом не можливо не погодитись.

Переконаний, що мир є невід’ємною частиною нашого життя. Лише в стані миру ми здатні творити і розвиватись. Війна ж викликає руйнівні зміни в житті будь-якої людини. Під час війни розвиваються лише озлобленість та тваринні інстинкти. Після її завершення нам ще довго доведеться лікувати душевні рани.

Я вважаю, що збройні конфлікти найгірший спосіб вирішення суперечностей.

На мою думку, людське життя – найбільша цінність, і ніхто не має права відбирати його.

З оптимізмом думаю про майбутнє, сподіваюсь, що в Україні мир все-таки настане! Дуже хочу, щоб історія України була сповнена лише щасливими подіями.

«На цілий світ цвістиме Україна,

Найвищі блага звеселять людей.

І попливе над краєм пісня солов’їна,

Воскресне і над нами щастя день!»

Не знаю автора цих слів, але цей вислів точно про Україну.