У перший день війни я почув вибух. Стало якось не по собі. Ніколи не думав, що почнеться повномасштабне вторгнення. Три місяці я жив під обстрілами. Чекав, що все буде добре, хоча води, світла та газу не було. Я не очікував, що Бахмут зруйнують. 

Я виїхав до Дніпра. Зараз залишаюсь тут. Переселенці допомагають один одному. Декілька разів я їздив до Бахмута, допомагав людям вивозити речі. Зараз можна вистояти лише завдяки взаємопідтримці. 

Мої рідні хвилюються через те, що ми все втратили. Головне, що живі. Дуже чекаємо миру та припинення війни.