Світлана Зюзгіна вже понад десять років паралізована і зовсім не встає. У перші дні війни було дуже страшно. В моменти активних дій доводилося ховатися у підвалі з дітьми й онуками. «Було страшно усвідомлювати, що діти сплять у підвалі», – згадує жінка зі сльозами на очах.  Вона не може побачити сина, який живе в Донецьку.

Сьогодні доводиться жити на мінімальну пенсію. Жінка з теплом згадує продовольчу допомогу від Фонду Ріната Ахметова, завдяки якій люди виживали.