Пам'ятаю, як ми спали та пішли «Гради». Ми не знали з чоловіком, куди подітися. Слава Богу, що половина цих «Градів» не вибухали, тож залишилися живі. Ми тікали, ховалися.

А ще я одного разу потрапила під обстріл. Вийшла з дому на роботу та почалися обстріли. Добре, що я вчасно забігла до під'їзду.

Прожили все літо на дачі, бо у Щасті були бойові дії. У нас із будинку вікна теж вилітали, а особливо великих руйнувань не було. Зараз все гаразд.

Поранень немає, дякувати Богу, але психологічно важко, адже це все на очах у нас відбувалося. Знайомі загинули під снарядами. Це дуже страшно.

У мене чоловік інвалід другої групи, у нього розсіяний склероз. Через війну у нього погіршився стан. У мене через нерви теж з'явилися різні захворювання.