Ми з чоловіком весь час проживаємо в Верхньоторецькому. У 2017 році наш будинок розбомбило, снаряд влучив. Ми в цей час спали. Я, дочка, чоловік і онук (онукові в той час було 14 років) босоніж вискочили в підвал, який до цього підготували як притулок, а в будинку всі речі погоріли. Повністю розбило ванну кімнату, машину у дворі, холодильник, вбило кота. У селищі довгий час не було світла і води.

Це викинуті з нашого життя роки...

Після цього ми жили в одній кімнаті, а коли сильно стріляли, йшли в підвальне приміщення, ночували там. Було нестерпно, ми боялися. А потім чоловік поступово став все відновлювати, зробив стінку. Нам привезли шифер, ми перекрили дах, де було розбито. Самі відновили опалення, ванну кімнату, дочка дала нам морозильну камеру.

Ми отримували гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова, вона грала величезну роль для нас. Всі кошти ми витрачали на відновлення будинку, а харчувалися завдяки продуктовим наборам.

У підвалі було сиро і холодно, я захворіла там запаленням нерва на обличчі, мені зробили три операції. Хотілося б все забути, це викинуті з нашого життя роки…