Густенко Ольга, вчитель, Одеський ліцей № 69 Одеської міської ради 

«1000 днів війни. Мій шлях»

Настав той особливий час, коли місто, відоме своїми теплими літами і родючими полями, одягається в холодний білий сніг. Хоча зими в нашому місті Херсоні м'які, часом трапляються дні, коли місто покривається легким сніговим килимом, створюючи чарівну атмосферу. Біла ковдра вкриває все навколо, проте лежить не довго, тому що скоро сніжок тане.

Взимку набережна Дніпра виглядає особливо мальовничо. Кораблі, що стоять на зимовому якорі, здаються ще величнішими на тлі замерзлої води та блакитного неба.

Парк «Херсонська фортеця», де  традиційно граються діти,  набуває нових фарб — сніг тихо лягає на історичні стіни, підкреслюючи їх велич і давність. У цей період місцеві жителі часто прогулюються вулицями міста, насолоджуючись свіжим повітрям і зимовими краєвидами. Діти граються в снігу, будують сніговиків і з радістю катаються на санчатах з невеликих пагорбів. Зима в Херсоні — це час затишку і тепла всередині домівок, коли люди збираються разом за чашкою гарячого чаю або какао. Навіть короткі холодні дні не можуть затьмарити чарівності зимового періоду в цьому місті, яке завжди зберігає свою привітність і тепло, навіть у найлютіші морози.

Проте у лютому  того 2022 року жителів міста лякав не мороз, а непрохані гості.  

Протягом кількох днів місто було захоплено ворожими військами. Страх і переляк – це були перші емоції, які охопили кожного жителя. На вулицю перші дні окупації виходили виключно за потреби: придбати їжі або спробувати вистояти чергу до банкомату. Місцеве населення переживало нестачу продуктів харчування, медикаментів та інших життєво необхідних речей через блокаду.

Окупанти контролювали інформаційний простір, обмежуючи доступ до незалежних джерел новин, а також намагалися змінити валюту на російські рублі та поширювали російські паспорти.  

Для мешканців Херсона окупація стала періодом великого страху, втрат та невизначеності. Окупанти намагалися встановити новий режим, нав'язували російські закони, пропаганду та змінювали адміністративні структури. Однією з головних цілей російської влади було знищення української ідентичності на цих територіях. Відбувалися численні затримання, викрадення місцевих активістів, проукраїнських діячів, представників влади, які відмовлялися співпрацювати із загарбниками.

Окупація Херсона супроводжувалась масовими репресіями щодо мирного населення та масштабним руйнуванням  інфраструктури.

Під час  окупації російські  війська дійсно здійснювали примусове вивезення дітей  з міста та області до Криму  і навіть до інших регіонів росії. Примусова депортація українських дітей  під приводом  безпеки  включала вивезення  до таборів або санаторіїв на територію окупованого Криму. Там дітей  часто піддавали ідеологічному впливу та намагалися інтегрувати в російську освіту. Так, одним із прикладів такої ситуації була учениця  11 класу Херсонської спеціалізованої школи №52  Миронова Анна. На жаль, тато дівчини погодився на вивезення доньки  до Криму. Сподіваючись, що дитина врешті  відпочине на березі  моря, батько дає дозвіл на вивезення.

Дівчина сама, без батьків, виїхала нібито на відпочинок. Із собою мала лише невеличку сумочку з літніми речами. По завершенню двох тижнів дівчину, звичайно, не повернули до Херсону, а вивезли на територію росії.

Учениця, яка одинадцять років навчалась в українській школі, змушена була вступати в російській ВУЗ. Вибір навчальних закладів на території росії, у які дозволено було подавати документи, був обмежений. Закриваючи потреби суспільства у дешевій робочій силі, росія змушує наших випускників і зараз вступати у  їхні ВУЗи. Діти, які вимушено знаходяться в окупації мають можливість вступу лише на ті спеціальності, які пропонує держава агресор. Російська влада намагається  інтегрувати українців  у  свою освітню систему через  примус до  навчання  за російськими стандартами. Ця ситуація не лише позбавляє Україну перспективних фахівців, нових ідей  і  енергії,  але й змінює ціле покоління, залишаючи глибокі рани на  їх  житті.

Україна втрачає найцінніше - молодь! Цвіт української нації гине на полях  війни. Молодь, яка могла б будувати майбутнє  країни, стає на захист своєї землі...