До війни Наталія Олександрівна працювала у дитячому притулку і займалася розведенням собак, про війну дізналася на робочому місці, довелося спати у підвалі разом із дітьми притулку. “Їх кинули батьки, а ми за них відповідальні”, - каже жінка. Рідне місто сильно постраждало від військових дій, крім безперервних обстрілів були проблеми з продуктами, люди годинами стояли в чергах. В одну із таких черг потрапив снаряд, люди не вижили. Для евакуації тварин Наталя наймала автобус, зараз вона разом із тваринами знаходиться у Запоріжжі. Жінка каже, що найголовніше для неї зараз це жити у мирі.