Бутівщенко Рената, 11 клас, Комунальний заклад «Харківський ліцей № 5» Харківської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Цвяшко Юрій Олександрович

«1000 днів війни. Мій шлях»

До початку повномасштабного вторгнення, я і гадки не мала що таке війна. Війна - це не лише постійні обстріли, це перш за все постійна боротьба із самим собою. Ти постійно знаходишся у незрозумілій суперечці зі своїм «я», твої рішення вже не здаються такими правильними, як могли б бути, ти перманентно перебуваєш у стані стресу та готовності від когось відбиватися. Війна нас змінює… і змінює, не аби як. Із часом від людини, якою ти був раніше, не лишається зовсім нічого. Ти більше не ти, ти себе не впізнаєш, ти собі більше не належиш.

Твої думки переплутані та схвильовані, виникають геть нові цінності, - і весь цей внутрішній дисонанс руйнує тебе з середини.   

Звісно, війна вплинула і на моє повсякденне життя. Коли пролунали перші вибухи, серце наче зупинилося. Страх огорнув тіло наче мотузками. Мені одразу стало зрозуміло, що я більше ніколи не зможу повернутися до того, як жила раніше. Після чергової набридливої паніки я вирішила повернулася до малювання. На аркушах з’являлися друзі, просто люди у парках, яким піднімала настрій своїми малюнками, та ті, хто «жив» у бомбосховищах. Пізніше приєдналася до свого брата волонтера, поширювала інформацію про збори, допомагала розносити їжу тим, хто цього потребує.

А зараз вступила до молодіжної ради та планую і надалі брати активну участь у волонтерському русі.

За ці майже 1000 днів я зрозуміла, що перш за все треба змінити себе, що призведе до змін навколо. Зараз мій шлях - це шлях надії та допомоги тим, хто цього потребує.