“Ти маєш скотч? То затули їм свого рота, ти дуже велика патріотка"

Вранці 24 лютого пролунав дзвінок: "Мамо, ти тільки не хвилюйся, прокидайся, у нас війна", - казала  в слухавку дочка Олени. Цей момент розділив життя героїні на "до" та "після". У перші дні війни Токмак був окупований. "Це був страх, жах і паніка", - згадує Олена. Даючи раду власним страхам, вона разом з жителями виходила на демонстрації, мирно закликаючи окупанта піти з їхньої землі. Згодом ситуація погіршилася, у місті не стало світла та води, люди пили воду з річки, тоді як російські солдати видавали крадену гуманітарну допомогу за свою. Скориставшись можливістю та подолавши складний шлях, героїня змогла виїхати я до Запоріжжя. У Токмаку досі залишаються її родичі та чоловік.