Безлєпкін Микита, 10 клас
Ліцей №172 м. Харків
Вчитель, що надихнув на написання есе: Кардаш Вікторія

"Війна. Моя історія"

І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
Ліна Костенко.

14 жовтня 2023 року – 598-й день війни в Україні.

Сьогодні знову прокинувся від завивання повітряної тривоги. У голові крутяться спогади, як усе почалося. Згадую двадцяті числа грудня 2021 року. Тоді вже всі говорили у школі, що буде війна. Мама завжди давала мені бутерброди, воду та гроші на випадок, якщо доведеться сидіти у бомбосховищі. А 24 лютого 2023 року мама у шкільному чаті написала, що сьогодні до школи я не прийду.

Я народився і виріс на Північній Салтівці міста Харкова. Але ніколи не міг уявити, що колись о п’ятій ранку прокинуся від вибухів і побачу у вікно, як летять снаряди по наших домівках.

Я дивився у вікно, як їдуть люди, а у нас навіть не було думок, що треба бігти. По телевізору йшли весь час новини і ми сподівалися, що війна скоро закінчиться.

Ніколи не забуду звук шелестіння у повітрі, коли стояв у черзі до магазину, як виявилося - це були гради.

Влітку 2023 року я приїду до Харкова і побачу, що наробили ті прокляті гради. У кожному будинку - є побиті вікна, немає повністю кілька під’їздів, згорілі квартири. Я побачу будинки, яких більше немає, в яких жили мої однокласники.

Розбита моя школа – була притулком для багатьох салтівчан.Тиждень ми жили у підвалі. Там було холодно і не було зв’язку. Я весь час думав про бабусю з дідусем, мою двоюрідну сестру з тіткою, моїх однокласників, вчителів.

«Боже бережи всіх », - говорив я про себе і засинав.

25 лютого – день народження вчительки. Хочеться її привітати, підтримати.

Іноді я з батьками піднімався в квартиру, щоб помитися та поїсти гарячий суп.

Одного разу виходячи з під’їзду над нами пролетів літак. За лічені секунди ми залетіли назад у під’їзд та впали на підлогу, і як вчили по телевізору, закрили руками вуха і відкрили рота.

Після цього я з батьками поїхав у село до бабусі.

У нашій сім’ї навіть розмови не було, що я з мамою можемо виїхати за кордон. Ми всі розуміли, що ми - одне ціле і не зможемо один без одного.

Всесильний Господи,
почуй молитви дітей Твоїх,
споглянь в час важких випробувань
На державу нашу – Україну.