У 2022 році війна прийшла до нашого міста вдруге. Нам знову прийшлося покидати рідний дім, як тоді, у 2014, коли Тимофій увесь час питав, чому такі гучні постріли і невже ми загинемо? У липні ми повернулися додому, а у січні в нашій родині з'явилася Марійка, довгоочікувана донечка. Через тиждень ми зрозуміли, що вона не така, як інші діти і для нас прогремів діагноз - синдром Дауна. Ось такий "відбиток" в нашій родині після 2014 року.
Дівчинка розвивається, але звичайно, велике навантаження на всіх нас і, звичайно, і на старшого братика, який дуже чуйний і добрий, відповідальний і мрійливий, але при цьому сором'язливий і невпевнений у собі, до того ж йому доводиться багато часу проводити з маленькою сестричкою, адже вона дуже тягнеться до нього.
Зараз ми переїхали до Києва, нове житло, нові люди та Тимофію дуже складно знайти себе в нових умовах і доводиться постійно виборювати право на гру разом з іншими дітьми, до того ж, щоб і сестричка була поряд, а це дуже складно і вони дуже засмучуються. Ми тільки но почали звикати до мирного неба, як знову нас настигла війна, літаки, постріли та тривоги, на які дуже реагують діти.
Діти постійно питають, коли ми поїдемо додому, повернемося до друзів. Перші пів року ми жили в групі в дитячому садочку. Завдяки вихователям та співробітникам закладу ми харчувалися та змогли одягнутися. У садочку було дуже холодно, адже весна 2022 року була важкою та холодною. Зараз дорослі нашої родини працюють, щоб забезпечити існування .У нашій родині 2 пенсіонери з інвалідністю та дівчинка 8 років інвалід з дитинства.
У 2014 році наша машина перевернулася, коли ми евакуювалися зі Слов'янська. У 2022 році поряд з нашим будинком відбувалися гучні обстріли, постійні польоти літаків та вибухи. Діти спали під ліжком, а потім переповзали в погреб.
.png "Імена")
