Я корінний маріуполець. До війни все було добре: мав домівку і роботу.

Ми з дружиною почули перші вибухи 24 лютого о четвертій годині ранку. Вони пролунали на Лівому березі. Ми одразу зібралися й виїхали з міста.

Батьки залишалися в Маріуполі до травня. Вони переховувалися по підвалах, ходили по воду за кілька кілометрів.

У березні зв’язок з ними перервався. Ми змогли додзвонитися до них наприкінці квітня. Знайшли перевізника, який вивіз їх звідти.

Робота в мене є. Житло ми орендуємо. Тяжко, хочеться додому, але ми живемо далі. Війна згуртувала нашу родину, зробила нас сильнішими. Сподіваємося, що війна закінчиться цього року й ми повернемося.