23 лютого Світлана разом із донькою на один день поїхала до Львова. Про початок повномасштабного вторгнення дізналася у потязі. Повернутися до Маріуполя не змогла. В місті залишилися батько, брат, чоловік. 

"Весь цей час я жила в телефоні. Ти бачиш, як танком розстрілюють будинок, в якому твої рідні", - говорить Світлана.

17 березня під час обстрілу уламок потрапив у голову тітки Наталії. 23 березня жінка померла на очах сина та мами. 

"Бабуся мені розповідала, як брат кричав: "Мамочка, не помирай, будь ласка, не помирай", - розповідає племінниця Світлана.

А 21 березня дружина батька повідомила, що його вбив снайпер. Валерій Козар місяць не дожив до 60 років. 

"Психологічне пекло. Дивишся у телефон і чекаєш, аби хтось вийшов на зв'язок", - говорить Світлана.