Менш ніж через добу після інсульту донька Тетяни Степанівни пішла з життя

Я з міста Дніпро. Працювала в шкільній їдальні. Вранці 24 лютого йшла на роботу о п’ятій годині і почула вибухи. Звичайно, було страшно: я бачила заграву, коли бомбили аеропорт, коли підривали злітні смуги. Мені зателефонували і сказали, що почалась війна. До того дзвінка я не могла повірити, що сталось найстрашніше.

Життя змінилось. Ми залишились без роботи. Наша донька була волонтером, готувала випічку для Тероборони. У квітні побачила новини про Бучу та Ірпінь, і в неї стався інсульт. Донька і добу не прожила - померла. Вона дуже переживала і плакала від початку війни. Дитину цілувала, обіймала, наче відчувала, що піде з життя.

Я оформила опікунство на онуку, пішла працювати волонтером – готувала тушонку для військових.

Але дитина сама боялась залишатись. Добре, що в школі, де онучка вчиться, директор запропонував мені вакансію прибиральниці. Вона зі мною на роботі лишалась, щоб не бути вдома на самоті.

У мене тахікардія, проблеми з серцем. Тиск високий, спина схопила від нервів. На початку війни ліків не вистачало. З їжею більш-менш було – отримували гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова та церкви «Нове покоління».

Я не знаю, коли війна скінчиться. Хоч би скоріше, щоб діти мали змогу прийти до школи, сісти за парти, спілкуватись з однолітками, розвиватись, як і має бути.