Ми жили у Костянтинівці на Донеччині. З 24 лютого постійно потерпали від вибухів і повітряних тривог. У нашому мікрорайоні не було бомбосховищ, тому ми повсякчас перебували у тривожному стані. Позакривались магазини та банківські відділення, місцеві керівники звертались до мешканців із проханням покинути місто через зростаючу небезпеку. Тому ми були змушені виїхати.

Зараз ми з тринадцятирічним онуком, яким я опікуюсь, перебуваємо у Сумах. Відчуваємо безпеку, бо тут рідше лунають повітряні тривоги і не літають ракети. Але після перебування у місці бойових дій моїй дитині надавав допомогу психолог.