У мене троє дітей. У перший день війни мені зателефонував чоловік і сказав, щоб ми збирали речі. Перші дні війни були важкими. У магазинах були черги. Не вистачало продуктів. Добре, що фонди надавали гуманітарну допомогу. 

Після того, як у селі почалися прильоти, я вирішила виїжджати. Дітям потрібно було відвідувати школи і дитячі садки. 

Мені прикро, що гинуть люди, що мої діти все це бачать. У маленьких українців відібрали дитинство. 

Зараз ми живемо в Чорноморську. Тут живуть мої рідні. Я дуже хочу додому. Сподіваюся, скоро війна закінчиться.