До війни Надія Пивоварова працювала на ювелірному заводі у Донецьку. Потім, через важке захворювання, їй довелося розрахуватися і повернутися жити в рідний Торецьк. Зараз вона отримала інвалідність другої групи, і сама виховує двох маленьких дітей та доглядає літню маму.

Жінка згадує, як із вікон їхньої квартири, було добре видно польоти ракет та снарядів, і розриви від них. Каже, що у неї був великий страх за маму та бабусю. Зараз вони вже звикли до звуків пострілів, але не можуть відчути себе захищеними. І тому в їхній квартирі завжди залишаються зібраними сумки з необхідними речами, і набрано воду на випадок відключення водопостачання.