Жителів села загарбники не пускали додому, бо самі ховалися там від обстрілів

Я працював трактористом 30 років. А 4 березня до нас прийшли «освободителі». Розквартирувалися по селу і до сих пор там кочують.

Проблем з харчами у нас не було, тільки трохи з хлібом. Але потім запустили генератор у пекарні і випікали коли раз на тиждень, коли два рази і розвозили по селу.

Що було справжньою проблемою, так те, що вороги ховалися від обстрілів у погрібах і не пускали туди власників.

Не пустили до хати чоловіка з жінкою. Вони залишилися живі, їх тільки оглушило. Хата їхня стояла напроти моєї. У мене там трошки уламками вікна побило. 

Другого квітня ми виїхали. З початку були труднощі з працевлаштуванням, бо моє посвідчення тракториста залишилося у тракторі. Кинувся відновлювати, а не вийшло. Тому пішов працювати слюсаром з ремонту тепломереж.