Наталія Вікторівна – вдова, виховує двох дітей. Коли почалися сильні бомбардування, вони ховалися у сховищі, а потім поїхали до Харкова. Через місяць, коли все вщухло, родина повернулася додому.

Жінка працювала в дитячому садочку, поки не почали затримувати зарплату. Вона дуже вдячна Рінату Ахметову за продуктові набори, бо спромоглася прогодувати дітей.

Одного разу взимку в школу залетів снаряд, дітей швидко евакуювали у підвал, і це було найстрашніше для матері.

За весь період війни сім'я жодного разу не відпочивала, її мрія – повезти дітей на море.