Частина будинку Валентини Іванівни була зруйнована вибухом. У кухні не залишилося жодного цілого вікна. Але навіть попри ці труднощі, її дім ставав притулком для інших - люди, які втікали від війни, ночували у неї. З часом Валентина Іванівна разом із односельчанками долучилася до плетіння маскувальних сіток для армії.