Було життя хороше. Але прийшла дурна війна. Усе було добре. Була робота, були заводи. А як прийшли орки – не стало нічого. Зараз дров немає, топити нічим. Шукаєш їх, як останній ідіот. 

В перший день війни полетіли ракети. І відразу почали бомбити. Ми все почули. Це було о п’ятій годині ранку. Я з Билбасівки не виїжджав. Досі тут живу. Родина виїхала, а я сам сиджу тут.

Роботи немає. Все вивезли з заводів. У завод влучило в Слов’янську. В Краматорську взагалі немає нічого. 

Я працював на заводі, і там були верстати. А зараз усе вивезли. Сидимо, як на краю світу. 

Було таке, що давали гуманітарку. Що дали, з того і живемо. 

Шокувало, що прийшли орки дурні. У нас весь час неспокійно. Усе літає, падає. Навіщо це потрібно було? Навіщо прийшли в нашу країну? Ми городи саджали. Навіщо сюди приходити Росії? Навіщо нам Росія? Ми собі спокійно трудилися, у нас робота була. Я сім’ю забезпечував, жінка працювала – і раптом усе припинилось. Тепер шукаю якийсь дрючок, щоб просто протопити піч. Раніше я собі заробляв і купував дрова. Газу в мене немає. А цей «русскій мір» мені не потрібен. Нехай собі самі живуть там у себе, як вони звикли. 

Якщо наші ЗСУ все відіб’ють повністю, то життя на краще зміниться стовідсотково. Хочеться, щоб ЗСУ вибили орків із нашої України – і тоді життя покращиться.