Наталя захворіла, і її донька з онуками повернулась з евакуації якраз в день ракетного обстрілу, який пошкодив її дім

Ми із Запоріжжя, тут живемо біля Дубового гаю - парку такого. Життя до війни було добре. Всі працювали. І дітки в мене є, і онуки, а з війною усіх розкидало.

Я була на роботі - я з п'ятої ранку працюю. І от - цей гул літаків, і колега кричить мені: «Наташа, війна!» От так і почалося. Хорошого мало. І онукам дитинства немає, і дітям: тільки стали на ноги і почали жити - і на тобі: все поламало.

Син залишився і працював тут, у Запоріжжі, а донька виїжджала з дітьми до Львова. Потім я почала хворіти, і вони приїхали, а у нас саме обстріли почалися. Приїхали 10 жовтня, коли був великий ракетний обстріл і нам пошкодило дім. Вилетіли вікна, пошкодило лоджію. Ну, слава Богу, всі живі і здорові. Нам допомогли. І Фонд Ріната Ахметова нам допоміг, надав гуманітарну допомогу. 

Тут також били сильні прильоти, а ще у 30 метрах біля нас впала ракета на автосалон, і там загинув охоронець - його просто розірвало.

Ми віримо, що буде все добре, чекаємо на перемогу. На мою думку - хай би вже у січні сказали, що перемога. Такі слухи ходять, що на Новий рік буде масований ракетний обстріл, а бажано, щоб взагалі нам на новий рік сказали, що перемога. Віримо в ЗСУ.