У перший день війни я була вдома, на 9 місяці вагітності, з чоловіком та сином, у Краматорську. Вранці почула перші вибухи. Тоді почали шукати інформацію, побачили звернення Президента. Вагітною декілька разів спускалася до підвалу. Було важко… У пологовому разом з іншими мамами сиділи в коридорі під час тривоги. Дитина весь час була під крапельницями, киснем.  

Все одразу скуповували. Велика проблема була з ліками. Я з дітьми переїхала спочатку до Полтави, потім - до Київської області. Живемо на орендованому житлі. Чоловік служить в ЗСУ.

Зворушила завідувача дитячою реанімацією. За кожну дитину хвилювалась дуже сильно. Сказала, що якщо не буде змоги їздити щоразу на роботу, то просто переїде жити до реанімації, але дітей не кине…  

Зараз я ще у декреті. Працювала раніше економістом, але хочу робити онлайн, бо з дитиною допомогти нікому.