Після початку війни мене звільнили. Зараз рятує гуманітарна допомога. Я залишаюсь вдома. Виїхати не можу через рідних, які не хочуть виїжджати. Обстріли тривають постійно. У селі є руйнування після прильотів снарядів і ракет. Я живу одним днем. Як буде завтра, я не знаю. Не виключаю, що доведеться виїжджати. 

Не дивлячись ні на що, люди продовжують жити далі. Я сподіваюсь, що війна скоро закінчиться. Я щодня бачу очі військових, у яких багато болю. Це дуже страшно.