В перший день війни я була шокована. Почула обстріли та не могла повірити, що Росія на нас напала. Від нервової напруги у березні у мене стався інсульт, а я з чоловіком одна вдома без ліків і медичної допомоги. На щастя, якимсь чудом через декілька днів я піднялась. 

У селищі не було води, світла та газу. Дуже важко було носити воду з колодязя.

Росіяни нас постійно обстрілювали з артилерії. У селищі побиті всі багатоповерхівки та приватні будинки. 

Мене евакуював син до Запоріжжя чоловік виїжджати відмовився. Нарешті, я дісталася лікарні і там мені допомогли відновитись після інсульту. Зараз залишаюсь в Запоріжжі та вірю в краще майбутнє.