Я почула вибухи. Так дізналась, що почалась війна. Ще встигла піти на роботу. Я працювала завідувачкою дитсадка. По обіді батьки забрали дітей, а я пішла додому. Я не виїжджала, бо чекала, що все швидко закінчиться.

Постійно сиділа в підвалі. Було дуже холодно. 

Я виїхала з села у квітні. Багато людей тоді виїжджало. У травні у мій будинок влучив снаряд. Будинок згорів. Знаю, що в селі багато людей і дітей загинуло під час влучання ракети у місцеву школу. Там у бомбосховищі переховувались люди. Зайнялась пожежа такої сили, що навіть рятувальники не змогли потрапити у підвал. 

Зараз я живу в Дніпрі. Кожного дня хочу додому. Також додому хоче і моя дитина. Сподіваюсь, що рідне село визволять.