У зв'язку з постійними обстрілами нашого міста, нам довелося терміново вивозити дітей, оскільки навіть у підвалі жити було вже неможливо. Найбільше страшно було, коли діти сиділи у підвалі під час обстрілу, закривали вуха і плакали, боялись, що не виживемо.