Тимощук Маргарита, 9 клас
ліцей «ТЕРИТОРІЯ 12» м.Бердичева Житомирської обл.
Вчитель, що надихнуав на написання есе: Дребезгіна Оксана Василівна

Чому бути українкою - це моя суперсила?

У світі є багато різних держав, племен та націй, які різняться культурами, традиціями, законами та державними цінностями. Кожний народ має рідну, унікальну і неповторну мову. Моя доля – народитися тендітною, але вольовою українкою. Я пишаюся, що маю коріння стародавнього козацького роду. Саме цим я також належу до величного українського незламного народу. Нас об’єднує складне, проте цікаве минуле, солов’їна українська мова, яка збагачена крилатими висловами та милозвучними словами. А також нас об’єднує любов до власної держави, любов до природи та чорнозему, любов до кожного з нас. Ми завжди пам’ятатимемо славних козаків та звичайних людей, які творили історію нашої нації, великих вчених та діячів, що прославляли нас по всьому світу. Про це у своєму безсмертному вислові казав Максим Рильський: «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього, хто не відає про славу своїх предків, той сам не вартий пошани». Мені здається, ці слова збережені у серцях кожного українця. І звісно, кожний з нас відіграє важливу роль у творенні нашої держави, навіть найменші – діти. А як це бути українкою?

Насамперед бути українкою – це велика відповідальність та честь. Проте бути українкою – це не лише національна приналежність, але й гордість за свою культуру, мову та історію. Ми несемо відповідальність за збереження та передачу цінностей майбутнім поколінням.

У нас є можливість взяти участь у формуванні сучасного обличчя України, збагачуючи її духовно та культурно. Називати себе великим патріотом і носити вишиванку чи прапор у кожній кишені – це, на мою думку, не означає бути українцем. Справжній українець повинен мати віру у свою країну та бути гордим за те, ким він є. Завжди потрібно пам'ятати, що Україна ніколи не корилася загарбникам, а українці - це вільний народ. У наших серцях живуть наші пращури: відомі козаки, які тікали з пологів та звільняли наші степи, ліси та гори від набігів ворогів, відомі поети та науковці, які прославляли нашу Батьківщину. Тому ми будемо робити усе можливе, аби одного дня ми крикнули: "Перемога!"

Безсумнівно, наш народ сильний духом, і щоб не трапилося, ми завжди підтримаємо один одного. Українці мають свої суперсили, які допомагають нам у період війни. Але головна - це не піддаватися ворогу та захищати кордони України. Але усі роблять це по-різному. Наприклад, коли тільки розпочалася війна, я з мамою та сестрою виїхали до Львова. Ми не хотіли покидати Україну, але було страшно залишатися у рідному місті. У Львові ми ходили в одну зі шкіл плести маскувальні сітки, а також розбирали та сортували допомогу для біженців з-за кордону. Згодом ми повернулися до Бердичева і знайшли собі нову справу, адже у цей складний час кожен чим може, тим і допомагає. Воїни захищають нашу землю вдень і вночі. Вони ціною власних життів дають змогу будувати та розвивати країну. І ми завдячуємо усім героям, які зараз протистоять навалі рашистів та боронять нашу державу. Ми завдячуємо людям, які продовжують працювати в час війни й займатися волонтерством, які розповідають правду про реальні події на фронті іншим країнам світу. Ми, діти, старанно навчаємося, щоб в майбутньому відбудовувати нашу державу. Також ми малюємо патріотичні малюнки, пишемо нашим захисникам слова вдячності, готуємо смаколики для благодійних ярмарків. Зараз кожний має власну справу, якою допомагає нашій державі. Ми усі об'єдналися задля спільної мети.

Отже, на мій погляд, Україна має народ, на який може покладатися. Ми переможемо. Ми творимо історію нашої нації, повторюємо дії наших предків: захищаємо та боронимо свою свободу.

Тож будемо розривати кайдани, кожний раз, коли хтось спробує їх надіти. Сьогодні більшість українців – це уособлення ідеалу нації. Ми маємо добре серце, світлий розум, не забуваємо своє минуле та бережемо майбутнє. Ми завжди разом, щоб підтримувати один одного. Бо Україна - це одна велика, сильна та незламна сім'я.