Горбатко Оксана

9 клас, філія Жемчужненської гімназії Юр'ївського ліцею Юр'ївської селищної ради

Вчителька, що надихнула на написання – Свиридюк Ольга Михайлівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Рідна моя земля, на якій народилася я, мої батьки, мій брат.

Яка ж вона багатостраждальна і втомлена, обпалена війнами і знесилена, але не здається ,бо тут живуть люди зі сталевими м’язами, воїни світла , кіборги, незламні - зі щирою душею та холодним розумом.

Це - моя прекрасна Батьківщина на ймення Україна. Я - українка. Я цим пишаюся. Кожна людина любить країну, місто чи село, з якого розпочинається її життєвий шлях, те місце, що зветься Батьківщиною. Я рада, що у мене теж є такий куточок, моя маленька Кіндратівка - невеличке село в Павлоградському районі, що на Дніпропетровщині. Саме тут я зробила перші кроки, зараз маю можливість здобувати освіту.

А яка ж неповторна українська природа! Це справжня насолода, адже тут ми черпаємо сили для праці, серце сповнюється радістю, доторкнувшись до краси наших українських степів. Уранці вийшла на стежину, яка привела мене до дзвінкого струмочка, підняла оченята вгору -побачила чисте небо, яке сходиться з безкраїми полями золотистої пшениці та жовтогарячих соняшників. Десь вдалині лунають над цим квітучим багатством пташині пісні, поважно линуть лелеки, недалеко від них граються ластівки, на дротах сидять стрижі, по озеру плавають лебеді(мені видно їх з вікна моєї школи),а ввечері обов’язково слухаю соловейка. Хіба ж це не суперсила!?

Сьогодні бути українцем – це дуже відповідально. Я розумію, що перед нами є відповідальність. Ми повинні спрямувати свої зусилля на досягнення благополуччя, добробуту, розвитку Батьківщини. Велика вдячність всім українцям, які не стоять осторонь в надзвичайно важкий час для нашої країни. Герої захищають нас на фронті, хтось – представляє нас за кордоном, хтось – волонтерить, хтось - працює на землі, хтось – творить мистецтво. Головне – щоб всі працювали на благо України та звільнення нашої землі від жорстокого ворога.

Бути українцем означає дивитися на світ зі щирим серцем і вдячними очима. Споконвіку рисами, притаманними українцям, вважаються гостинність, працелюбність, волелюбство, поетичність, любов до рідної землі, неагресивність, бо ми ніколи ні на кого не нападали, лише захищаємо своє. Наш народ не боїться важкої праці. В Україні живуть мудрі й роботящі люди, співучі й веселі. Українці не бояться важкої праці, роблять натхненно свою справу. Їхнє вміння працювати завжди схоже на творчість. Переді мною відкривається дорога у великий світ, що зветься життям. Не знаю, як складеться моя доля, але впевнена, що маю справжні ідеали людей і завжди прагнутиму приносити користь своєму народові, своїй Батьківщині.

Прикладом для мене є мої земляки: Ратушняк Максим Володимирович, Зайченко Руслан Сергійович, Ромашко Ігор Миколайович, Коломоєць Олександр Олександрович, Мокрозуб Олександр Вікторович, Тяско Валерій Михайлович. Ці люди в перші дні війни стали на захист країни,

бо їм притаманне почуття патріотизму, вірність, відвага, мужність і сміливість. На жаль, залишиться в пам’яті хоробрим і відважним воїном Тяско Валерій, який повернувася на щиті додому. Вічна слава Герою!

Суперсила наша і в милозвучній мові калиновій, і багатстві її пісенному, і в родючій земельці, і у міцності віри в нашу Перемогу .

Будьмо гідними доньками та синами рідної Батьківщини, Україна понад усе! Я Люблю мою рідну Україну! В цьому і є моя суперсила!