Ліске Анастасія

9 клас, Дубинівська гімназія з дошкільним структурним підрозділом - філія Руденківського ліцею Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області

Вчителька, що надихнула на написання – Мокляк Ліна Миколаївна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Що таке суперсила? Якби мене запитали про це, коли я ходила до першого класу, то моя відповідь була б приблизно такою: «Суперсила – це чарівні вміння: літати без крил, читати думки, перетворювати одну річ на іншу….» Та зараз я вже дев’ятикласниця. Моє світобачення кардинально змінилося. Але це пов’язано не тільки з процесом дорослішання. Із 24 лютого 2022 року моє життя перевернулося шкереберть. Усі мої мрії перекреслила вона – війна… Тепер я бажаю лише одного – мирного неба та щасливого майбутнього для своєї країни.

Українці ось уже майже два роки демонструють усьому світові, що мають суперсилу. Воїни ЗСУ щодня стримують навалу багатотисячного війська загарбників. Звичайні люди донатять на потреби армії зі своїх невеликих заробітних плат. Благодійні організації вивчають потреби армії та забезпечують її всім необхідним. Тобто жодна людина не залишилася осторонь. Усі працюють як злагоджений механізм. Я вважаю, що саме в цьому і є наша суперсила. Ніколи не здаватися, об’єднавшись, стійко та впевнено йти до своєї мети.

Ми нація, яка під кулями та ракетами продовжує навчатися. Українці не спинилися у розвиткові, не перетворилися на первісних людей. Це надзвичайно важко: щодня лунають тривоги, ракети руйнують пам’ятки культури нашої держави, вбивають людей, трощать їхнє житло…. Але вони не можуть вбити нашу людяність, і ми всупереч всьому творимо нову державу – кращу, могутнішу, міцнішу.

У думках лунають слова Зоряни Макаренко:

Україно, живи!

Вся в ранах, побоях й величезних синцях.

Їй боляче, тяжко, та вона не кричить.

Радість моя, не здавайся! Стій до кінця!

Вірю, що тяжко! Вірю, болить!

Українці ніколи не були загарбниками. Та разом з тим ніколи й не були боягузами. Мало яка країна вистояла б проти таких масштабів руйнації, яких завдають нам нападники зараз.

Я вірю, що й наша Україна вистоїть та відродиться, неначе міфічний птах Фенікс!

Звичайно я захоплююся кожним українцем, але найбільше – своїм татом та його побратимами.

Ніхто не народжується спеціально для війни. Більшість наших захисників і уявлення не мали, як поводитися зі зброєю. Сучасні воїни до війни були талановитими скрипалями, хліборобами, юристами, художниками…

Але вони не злякалися, отримали військові знання, вміння, навички й застосували всі свої сили для захисту Батьківщини!

Моя суперсила зараз – це наполегливо вчитися. Я повинна показати всьому світу, що українці – це освічені, розумні, працелюбні люди. Заради перемоги, я буду вивчати мови, опановувати новий навчальний матеріал на відмінно, розвивати свої особливі вміння. Я вважаю, що не потрібно боятися нового, не потрібно здаватися перед труднощами. Мені імпонує лірична героїня вірша Лесі Українки, яка говорить:

Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

Патріотична гордість наповнює мене, коли чую про перемоги українців у спорті, в науці, в освіті. Хочу бути однією з тих, хто прославив рідний край!

Отже, українці дійсно мають свою суперсилу! І якогось універсального пояснення цього не існує. Варто лише проаналізувати становлення України як держави через призму історії… Я пишаюся тим, що народилася саме в цій країні!