Я воював в Афганістані, тож розумів, який жах всіх очікує після двадцять четвертого лютого. Усі мої плани зруйнувалися, а діти виїхали за кордон. 

Після обстрілів у Слов’янську у часто були пошкоджені комунікації. Доводилося виживати без води і світла. Також не було газу, я купував балони.

У кого не було газу, готували їжу на багатті.

Згодом я виїхав у Дніпро. З собою забрав рибок і равликів – улюбленців онука. Сподіваюсь, що у дітей буде майбутнє після закінчення війни.