У мирний час мої сусіди – бабуся з онуком – милувалися з вікна свого будинку пейзажами донецького аеропорту. А минулого літа вся їхня сім'я загинула під бетонними завалами у власних ліжках. Було пряме влучення в цю квартиру на початку п'ятої ранку, і вони просто не змогли звідти вибратися.
Тепер наша дев'ятиповерхівка – будинок-привид. Верхні поверхи порожні, мешканці сюди заходять рідко. Вони хочуть повернутися, але не можуть, тому що тут сильні руйнування. В одній частині будинку немає ні води, ні світла, ні опалення.