«Я прокинулася, збиралася в школу, вже час виходити, і тут дзвонить сестра. У сльозах вона прокричала, що почалась війна. Спершу ніхто не вірив, бо у нас ще було тихо», — розповідає Надія. Проте невдовзі вибухи стали частиною життя. Люди в паніці бігли до магазинів, скуповуючи все, що могли. «Зараз часто стаються ракетні обстріли, і прилітає просто в житлові будинки», — розказує дівчина. Незважаючи на небезпеку, Надія разом із родиною залишилася в Кривому Розі. «Коли лунає тривога, я ховаюся подалі від вікон. Так спокійніше», — каже вона.