«Ми дуже тяжко війну в селі пережили, дуже стріляли», – згадує Ганна Іванова. Жінка пам'ятає тяготи Великої Вітчизняної війни, коли була дитиною. І вже у ХХІ столітті їй довелося переживати війну на сході України.

У селі, де вона проживала, були дуже важкі обстріли. Понад два роки тут не було електрики, і жителі у темряві спускалися до підвалів, щоб перечекати бомбування.

На подвір'ї будинку, де жила пенсіонерка, впало 15 снарядів. Осколками порозбивало вікна та паркан. Були дуже важкі часи, не працювали магазини, не виплачували пенсію, воду привозили раз на тиждень.

У Ганни Мартинівни велика сім'я: діти, онуки, 9 правнуків. Наразі пенсіонерка погано ходить і має проблеми із зором, тому її забрала до себе донька, у Щастя.