Мені 24 роки. У мене є чоловік і двоє дітей. Ми жили в селі Преображенка Оріхівського району Запорізької області.

Про початок війни дізналися по телебаченню. З березня не було газу, світло періодично зникало. Воду мали, бо жили у приватному будинку. Їсти готували на вогнищі. Поки працювали магазини, ми купували продукти, а потім отримували гуманітарну допомогу. 

11 березня почалися обстріли. Після влучання снаряда в будинок сусідки, ми виїхали. Спочатку жили в родичів, потім винайняли житло.

В нашому селі досі тривають бойові дії. Там ще залишилися люди, в основному пенсіонери. Не знаю, чи буде куди повертатися.