Мені 74 роки. Ми з дружиною жили в місті Оріхів Запорізької області. 13 листопада виїхали до Запоріжжя, бо не витримали холоду. В Оріхові немає газу й води. Постійно йдуть обстріли. Багато людей загинуло. 

Велике спасибі електрикам. Вони просто герої. Я бачив, як вони під обстрілами з’єднували електролінію. А церковнослужителі із Західної України привозили гуманітарну допомогу. Дякуємо їм, що, попри небезпеку, забезпечували жителів міста всім необхідним. 

Коли були обстріли, ми сиділи в коридорі й рахували вибухи. Якось я дорахував до ста двадцяти і на цьому зупинився. І це - тільки з одного виду зброї. 

Було страшно. Снаряди падали за десять метрів від будинку і навіть за метр. Ударною хвилею вирвало двері.

По нас приїхали донька із зятем. Ми були готові. Завантажили автомобіль і швидко поїхали до Комишувахи. Там було вже легше. Ми могли б і далі жити вдома, якби було опалення. Щоправда, міська рада видала буржуйки, але ж їх потрібно було занести на п’ятий поверх та прилаштувати. Люди ставили їх у під’їздах. А мешканці нижніх поверхів – у ванній кімнаті, а звідти робили витяжки.

Хочеться, щоб швидше закінчилася війна, але мені здається, що вона триватиме довго.