Ми з Оріхова Запорізької області. Чоловік, дружина, двоє дітей. Виїхали через постійні обстріли. Там зараз дуже небезпечно. Діти бояться. Ми зараз у Запоріжжі, винаймаємо житло. Я працюю тут, вдома роботи немає. Будівлі порозбивали повністю. 

У перший день війни я був на роботі у Малій Токмачці. Чув, коли у Маріуполі розпочалися бойові дії. Через місяць і в Оріхові почалося те саме. Бої не вщухають. У нас з вікон повилітали шибки, ми кілька діб спали в підвалі. Холодно було, лютий, а дитина мала. Довелося виїжджати. Найважче було знайти роботу і житло. 

Найбільше вразило російське вторгнення. Я не розумію, навіщо прийшли росіяни на нашу землю, не дають нам спокійно жити і забирають життя дорослих і дітей. Ще й звинувачують нас у нацизмі. Ми українці, вони росіяни - ми така сама окрема нація, як і вони. 

З батьками тривалий час не було зв'язку. Потім вони теж переїхали до Запоріжжя. В Оріхові залишатися неможливо. 

Незрозуміло, як це закінчиться. Дай Бог, щоб хата вціліла, а ні - будемо думати. Поки на орендованій квартирі. Далі побачимо. Віримо, що скоро цей жах скінчиться.