Мене звати Яна Сергіївна. Ми вимушені були покинути свій дім з однією валізою на чотирьох...

Родичі і знайомі розлетілись по всій Україні!

Самотність, смуток, апатію, злість і паніку - ось що принесла війна!!!

Коли почалась повномасштабна війна, я була у лікарні з двонедільною дочкою!!! Був шок, вона перелякалась, особливо коли почались обстріли нашого міста. Ми сиділи у холодному підвалі, і поруч сиділа старша донька і тряслась від страху, а на руках плакала молодша (якій було всього дві недільки!)

Старша донька нікуди не хоче виходити з дому, заводити нових друзів, вона постійно нервує і боїться під час тривог! Я її підтримую і заспокоюю.

Коли ми приїхали до Києва, то не знали, де можна було взяти гумдопомогу і не було виплат. Шукали в соціальних мережах допомогу.

Є переноска для маляти і плєд, з якими ми бігали до підвалу, а потім втікали з дому.... Це все, що у нас залишилось.