Посошко Крістіна, 9 клас
Комунальний заклад «Малобілозерська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1» Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області
Вчитель, що надихнув на написання есе: Павлова Людмила Григорівна

"Що означає Мир для мене сьогодні? Як я бачу Україну майбутнього?"

Мир - це складне поняття, що має декілька вимірів у загальнолюдському розумінні. Це стан, коли відсутні військові конфлікти та кризи, коли нації й культури співіснують у гармонії. Але для мене, мир - це не лише відсутність війни. Відчуття безпеки, спокій у внутрішньому світі, здатність знаходити злагоду навіть у складних ситуаціях - також одні зі складових цього стану, що визначаються особистими потребами.

Здавалося б, усі люди світу прагнуть миру для себе та інших. На міжнародній політичній арені це має не абияке значення, адже у висновку відкриваються нові горизонти співпраці, взаємодопомоги, стрімкого розвитку між державами. Проте через розбіжності в ідеологіях, політиці й, що найважливіше, цінностях виникають складні ситуації, де досягти справедливого рішення у межах “миру” - майже не можливо. Це пояснюється лицемірністю та егоїстичністю деяких вагомих персон чи здебільшого цілої масової культури окремих країн. Пропаганда, неосвіченість, неправдивість джерел, звичайнісінька байдужість і егоїзм - породжує таку масову культуру, в якій формуються від народження такі самі за описом люди.

Шлях до миру в нашому випадку неодмінно стосується вище сказаного. Як забезпечити справедливого вироку всім причетним до геноциду нашого народу? Відповідь небагатозначна, тобто не бути байдужим до свого майбутнього, а отже до майбутнього своєї країни, не шукати виправдань воєнним злочинам, відстоювати особисті кордони українців перед іноземцями та впевнено доносити правду про нашу самобутність як незалежної держави.

Сучасна Україна стоїть перед важливим завданням забезпечити мир і добробут своїм громадянам. Її майбутнє тісно пов'язане з нашими сьогоденними зусиллями. Це означає працювати над прозорістю дій влади, яка дозволить нам довіряти своїм лідерам та брати активну участь у формуванні майбутнього країни, реформуванням освітньої та правоохоронної систем, що надасть можливість кожному розвинути свій потенціал та відчути себе захищеним у своїй країні, залученням громадян до політичного процесу та підтримкою культурної різноманітності. Наша країна повинна бути місцем, де кожен громадянин чи громадянка відчуватиме, що його права та думки поважаються. Досягти цього цілком реально, якщо діяти спільно та робити те, що виходить у кожного найкраще.

Перемога означає не лише здолання зовнішнього ворога, а й внутрішніх дестабілізуючих суспільне життя проблем. Однією з них є пасивність людей щодо підтримки та розвитку культурних індустрій тощо. Культурний фронт не менш важливий за військовий, його значення полягає у відстоюванні народних цінностей та ідентичності в умовах загарбницької війни та особливо окупації. Витіснення загарбників з наших земель перш за все доведе світові, що швидке досягнення миру на не справедливих умовах - не завжди найкращий варіант. Вибір завжди є, і наш вибір демонструє, що навіть повільна, важка боротьба, але до останнього, матиме більше сенсу, ніж недієздатний мирний договір.

Ми не можемо ігнорувати важливість втрат та труднощів, які переживаємо протягом шляху до перемоги. Свідомість цих випробувань робить нас сильнішими та згуртованішими. Протистояти майбутнім викликам означає бути готовими діяти, не вагомо визнаючи та розв'язуючи проблеми, що виникають на нашому шляху. Наша спільна мета - створити державу, яка буде прикладом для інших країн.

Мої погляди залишаються незмінними. Впевнена, що і після Перемоги стійка позиція не похитнеться. Найнеобхідніше, чим має зайнятися українська культурна спільнота, яка мені найближча, так це просувати український контент у маси, заохочуючи пересічних громадян до переосмислення себе як невіднятних членів українського сучасного суспільства.